Я живу в Добропіллі. Війна розпочалась вибухами у місті. Я була на роботі. Обстановка була напруженою. Люди виїжджали, місто вже не було схожим на колишнє. Я залишалась у місті. Потім у гімназію прилетів снаряд, а я живу неподалік. Дуже злякалась. Я з онучкою евакуйовувалась, але ми потім повернулись.

Зараз у місті теж неспокійно, але поки я не можу залишити рідний дім. 

Моя родина постраждала від війни. Мій син, обидва племінники та зять загинули, захищаючи країну. Зараз на війні брат. Я зверталась до лікарів, аби якось заспокоїтись. Доводиться приймати ліки. Дуже хочу, аби все це закінчилось. Мені шкода стареньких батьків, які не можуть дожити свій вік у тиші.