Катерина, як і всі українські діти, 24 лютого не пішла до школи, бо почула страшну звістку – почалася війна. Дівчинка вдячна українським воїнам за те, що не дали ворогу дійти до її села.

Моє життя було прекрасне. Вся родина була вдома. Найчастіше з того часу я пригадую, як спокійно і весело було жити.

24 лютого я прокинулась і мала збиратися до школи. На нашій кухні сиділа бабуся, яка повідомила нам, що почалася війна.

Ми живемо в селі. Дякуючи нашим захисникам, ми чули лише вибухи, а самі окупанти до нас так і не дійшли. Під час війни ми залишалися у своїй рідній домівці. Мій вітчим пішов воювати, щоб захищати нас і нашу країну.

Дуже хочу, щоб швидше закінчилась війна, всі повернулися живими додому, щоб життя було спокійним та мирним.