Моє життя пройшло у Бахмуті. Мій будинок був розташований біля символу міста - літака-пам’ятника. Монумент встановили в пам'ять про курсантів Артемівського аероклубу - учасників Другої світової війни. Потім він став символом протистояння ЗСУ. Ми так і називали цей район: "Літак". Зараз пам’ятник повністю зруйнований, як і Бахмут. 

Після початку вторгнення я з чоловіком опинилась під обстрілами. Місто бомбили дуже сильно.

Ми вирішили виїжджати. Думали, що на два тижні. Не взяли нічого. Все, що наживали п’ятдесят років, назавжди залишили у Бахмуті. Згодом все майно згоріло. 

Зараз з чоловіком живемо у Дніпрі. Здоров’я вже немає. Все - на нервах. 

Я б дуже хотіла, щоб мої діти й онуки побачили мирне життя.