Доброго дня, !!! Мене звуть Семен. Мені 14 років. Я з міста Сєвєродонецьк, Луганської області. Моє місто було найчудовішим у всьому світі!!! В нас було багато скверів для відпочинку, спортивних майданчиків, басейни, тенісні корти, театр, філармонія, кінотеатр. Влітку можна було відпочити на озерах, турбазах. Ще в моєму місті було багато навчальних закладів, садочків, музичні школи. Я займався фортепіано та спортивним плаванням.

Внаслідок війни, ми з родиною переїхали в смт. Крижопіль, Вінницької області. Тут я закінчив з відзнакою музичну школу та продовжую навчатися онлайн у місцевій загальноосвітній школі. Селище дуже приємне, затишне та мешканці тут добрі, завжди нам допомагають. У Крижополі я познайомився з багатьма дітьми-переселенцями з Харкова, Херсону, Ізюму, Попасної та Запоріжжя. В мене з’явилися друзі з моєї нової школи.

Внаслідок війни моє рідне місто Сєвєродонецьк було повністю зруйноване. Моя родина втратила свої домівки. Наше житло повністю зруйноване. Місто знаходиться в окупації. Мої Дідусь та бабуся, тато і мама залишились без нічого та вимушені були евакуюватися разом зі мною. Я дуже сумую за рідними місцями, за своєю школою, вчителями, друзями, моїм фортепіано, яке залишилось у зруйнованій квартирі, за мирним життям. Я дуже вдячний моїй вчительці з Крижополя, Олександрі Григорівні, яка надала моїй родині житло під час війни, добрим сусідам, які допомагають моїм дідусю та бабусі. Ми вдячні всім волонтерам з організації Схід СОС, що евакуювали з Сєвєродонецька та всій Крижопільській громаді за допомогу та підтримку. Це перше свято, яке моя родина вимушена святкувати далеко від дому. Я так мрію знову опинитися в затишному рідному місті Сєвєродонецьку. Дуже, дуже хочу додому. Нехай закінчиться війна, хочу миру в Україні та у всьому світі!