З перших днів війни вулицями мого міста їздили танки. Постійно тривали масовані обстріли. Бої за селище почалися шостого березня. Обстрілювали з мінометів, «Васильків» та «Градів». У повітрі постійно щось вибухало. 

Війна мене шокувала від перших днів війни. За що нам таке? Досі не розумію. Я спала в одязі, тому що серед ночі доводилось бігти в укриття. 

Магазини у селищі були порожніми. Не було світла, води і газу. Залишатись у Таврійському було вже несила, я виїхала.

Зараз живу в Запоріжжі. Мрію просто по-людськи поспати у своєму ліжку. Щодня чекаю на мир та повернення додому.