Війна почалася у 2014 році. Ми перебували вдома. У нас постраждали вікна, дах, ворота. Частково ми вже все відновили, але вікна ще не вставили. Нам дали матеріали на дах – перекрили, де було побито.

Молодь виїхала, люди похилого віку залишилися

Під час воєнних дій постійно сиділи в підвалі. І по годині, і по два, було й довше – ніч сиділи. Їсти брали із собою всухом’ятку, а коли було тихо, готували їжу.

Звичайно, війна вплинула на нас дуже сильно: і на здоров’я, і на життя. Близькі залишилися на тому боці, за Дінцем, а ми із цього боку живемо, на лінії розмежування.

У нас будинок праворуч порожній, ліворуч – порожній. Молодь виїхала, люди похилого віку залишилися.

У безпеці себе не відчуваємо: ми ходимо, постійно озираючись. Зараз коронавірус, боїмося, що заразимося, не дай Бог. Хворобливі ми вже. Усе болить всередині, усе хронічне.

Через війну змінилося ставлення до життя. До війни ми якось відчували його, а зараз зовсім не те.

Ми отримували гуманітарну допомогу, найбільше від Фонду Ріната Ахметова. Звичайно, вона відіграла велику роль, була добавкою до сімейного бюджету.