Мені двадцять років. Я навчалася в Запоріжжі. Коли почалася війна, була у батьків у селі Вербове Пологівського району Запорізької області. Згодом виїхала з меншою сестрою в Запоріжжя. Батьки залишилися на окупованій території.

23 лютого у батьків був ювілей весілля. Ми святкували. А 24-го батько розбудив нас і сказав, що почалася війна. Ми про всяк випадок зібрали речі й документи. До кінця березня у селі було більш-менш спокійно, а другого квітня воно потрапило в окупацію. 

Після другого обстрілу Вербового батьки сказали, щоб ми виїхали. Ми перетнули 12 блокпостів. Коли добралися до нашого, навіть дихати стало легше. 

Ми знайшли квартиру й роботу, хоч це було складно. Отримуємо гуманітарну допомогу. Були у Фонді Ріната Ахметова. Там усе просто: прийшли, зареєструвалися, а наступного дня забрали допомогу. Не потрібно було увесь день стояти в черзі. Ми дуже вдячні Фонду.

Морально дуже важко через те, що батьки знаходяться в окупації. Чекаємо, коли закінчиться війна і все налагодиться.