Нас обстрілювали великим калібром, тому від багатьох будинків залишилися самі руїни. Щойно почалися перші вибухи біля мого будинку – зупинився годинник.

У льох ми сховатися не встигли, і слава Богу, бо його випалило вогнем! Рятувалися в саду. Обстріл був інтенсивний, без перерви снаряди лягали туди й сюди. Ось так-от лягли удвох, собака ланцюг обірвав і під нас заліз…

Звичайно, був шок, він не відпускає нас досі. Моя дружина після перенесеного стресу заледве говорить. Будинок потребує відновлення, а допомагати нікому. Наші діти залишилися на непідконтрольній території, ми не бачилися вже кілька років!