Привіт! Я Роман, мені 17 років і я з міста Лисичанськ, що на Луганщині – воно найкраще! На жаль, зрозумів я це тільки зараз. Я дуже сумую за рідним будинком, за друзями та близькими... Дуже сподіваюсь і вірю, що ми переможемо і знову повернемось до рідних будинків.

Зараз ми з мамою у місті Дніпро, воно гарне, але вдома краще) В мене ще немає тут друзів, але я сподіваюсь, що вони з'являться.

Війна дуже змінила нас всіх і я на деякі речі вже дивлюся зовсім по-іншому. Я дуже вдячний хлопцям, які боронять нашу Батьківщину, людям, які допомогають їм в цьому. Але більш за все мені шкода свою матусю. Вона вимушена зараз працювати на двох роботах, щоб ми хоч якось змогли прожити. Я дізнався, що вона потайки збирає гроші мені на ноутбук. Це не мала для нас сума. Вона дуже переймається, що в мене немає змоги нормально навчатися.

Тому я буду безмежно вдячний, якщо Ви допоможете здійснити їй цю мрію.

Дякую і мирного неба нам всім!