"У нас село було окуповане з другого березня і ми не змогли виносити все те, що там відбувалося", - розповідає Віра Олефір. Окупанти почали встановлювати у селі свої правила. Людям не можна було без дозволу виходити із двору. Хліб у село привозили двічі на тиждень і видавали по буханцю на сім'ю. Сусіди почали ділитися один з одним у когось, що було. "Була постійна атмосфера страху, тому що було багато техніки та зброї", - згадує жінка. Тож вирішили виїхати до Запоріжжя. Коли вони вже були на українській території, то довідалися, що в їхньому будинку вже мешкають окупанти. Нині вони дбають про внучку і чекають, коли наші захисники звільнять їх село, щоби можна було повернутися додому.