Ми жили в Авдіївці. Виїхали з двома валізами, все вдома залишилось. Все наше майно тепер зруйноване, згоріло. Ми з донькою зараз у Дніпропетровській області орендуємо житло. Хворіємо, грошей не вистачає на ліки. 

Пенсія мала, а за оренду гроші потрібно віддавати. Ліки дорогі, є хронічні захворювання, а лікуватись нічим. Нестача їжі, одягу - нестача всього. Ніхто не дає нам житло, хоч ми й заповнювали рік назад заяву. Ми дійсно залишились без житла, без речей і меблів. Залишились посеред неба і землі. 

Коли в будинок попав снаряд, потрібно було тікати любим способом. Ми сумки похватали, і з дітьми та онуками тікали. 

Мені 88 років, а доньці з чоловіком - по 60. І ледь не пішки тікали. Нас вивіз за гроші перевізник до Покровська.

Стрес долаємо всякими заспокійливими. З’явилось багато проблем зі здоров’ям. Захворювання з’явились дуже швиденько через важкі думки. Постійний тиск, тому що організм постійно в стресовій ситуації. Ми не на Закарпатті знаходимось, а в Павлограді - тут також спокою мало.