Я з міста Пологи, працював водієм. 

Перший день війни був тривожний - було незрозуміло, що робити. Страху як такого не було - просто якесь переживання. Думали, що нас це все омине.

Почались побутові труднощі: не було води, світла, газу, не вистачало продуктів. Важко було. Ми сиділи там, скільки могли. Коли часті обстріли почались, тоді і вирішили виїхати. Ми виїжджали своїм авто.

Всі рідні були на нервах, переживали один за одного. Звісно, було страшно усім.

Ми надіємося, що все це закінчиться якомога скоріше, я в це вірю. Мені здається, що все буде добре: відгонимо ворога, будемо відбудовувати Україну. Мені здається, що нам допоможуть відбудуватися, і будемо жити в мирній Україні.