Мені 82 роки. У Черкасах проживаємо. 24 лютого мали їхати в госпіталь, але не поїхали. Страх був. Думали, чи треба виїжджати. Ми не думали, що таке почнеться. У нас люди живуть чесно та скромно. Наразі ми дуже перелякані.

Дуже важко жити. Медикаменти потрібні та продукти. Гречку треба їсти, але все не можна купити, бо дорого. Що купуємо, те в нас і є.  Але дякую Богові за все.

Хочеться, щоб війна припинилася і був мир на землі. 

Внуки ростуть. Головне – щоб було здоров'я і мир на землі. Настане мир, бо за нами правда.