Безсилля для Любові Володимирівни, це бачити у вікно полонених українських військових, та не мати змоги навіть зателефонувати до штабу. Бути в окупації та знати, що вороги біля рідної школи. Замість уроків – ховатися від обстрілів. Спостерігати смерть, не тільки росіян...Чути погрози та розрізняти “Град” з артилерією. Спакувати “життя” у валізу та поїхати у невідомість.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
