Ми пережили окупацію 10 місяців, відсутність роботи, постійні обстріли, після звільнення не було місяць світла, зв'язку, опалення, води. Жили в холодній квартирі, пили воду з Дніпра, носили кілька кілометрів, потім на 10 поверх пішки, заряджали ліхтарі від електроприборів, ділились їжею з сусідами, що в кого залишилось. Тепер є світло, тепло, зв'язок, але через постійні обстріли 70 відсотків населення залишило місто, роботи немає, коштів вже теж, але ми тримаємося і чекаємо перемоги!

Всі наші знайомі, друзі та родичі виїхали, постійні обстріли стали невід'ємною частиною життя, виходимо з дому вкрай рідко і ненадовго. Дім, який стоїть перед нашим, вже нежилий, нашу сусідку вбито ворожим обстрілом.

Не було світла, води, тепла більше місяця, магазини не працювали, ми їли протухлі продукти, які були в морозильній камері вже розморожені.