Сагло Вікторія, 8 клас
ОЗ « Калайдинцівський ліцей» Лубенської міської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Федоренко Наталія Василівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Українко! Де є те пасмо золотого руна, з якого зіткана ти? Ти не схожа на інших жінок світу у своїй лагідності, величавості, красі, у незламності духу, у спроможності піти на самопожертву в ім’я спасіння свого роду. Колись ти випурхнула, як пташка, з прадавніх аріїв і першою у світі окультурила жито й пшеницю. Та пройшли віки, поки благословенний райський куточок, у якому ти живеш, стали називати Україною, а ти відтоді й донині стала українкою, увібравши в себе все краще й раціональне з різних племен і народів, при цьому маючи свій досвід і лише тобі притаманне вміння, бо першою у світі ти спекла паляницю й пироги, зварила борщ і вареники. Мабуть, першою ти заспівала й пісню та зробила свою націю найспівучішою та найщирішою у світі.

«У злих людей немає пісень», ˗ так сказав колись філософ. А в українців тисячі пісень. Українки поєднали риси легендарних амазонок і Либіді, княгині Ольги й славних дочок Ярослава Мудрого, що підкорили трони трьох держав Європи, Роксолани, що стала першою жінкою Туреччини. У тобі, українко, є риси Марусі Чурай, Лесі Українки та всіх славних наших пращурів. Ти часто в цьому жорстокому світі війн залишалася вдовицею, одинокою і незахищеною, як та чайка, та гордо виводила у світ своїх дітей-пташенят. Тільки ти так можеш! Мабуть, ніде в світі жінки-матері не отримали такої назви, як у нас – Берегиня!

Проклята війна накрила своїм чорним крилом житницю світу – мою Україну. Поруч із чоловіками нині захищають рідну землю й жінки-українки: снайперки, кулеметниці, артилеристки, розвідниці, оператори дронів і зв’язку, медичний персонал. І всі вони – добровольці! А ще тисячі волонтерок, що наближають перемогу, ризикуючи кожну мить своїм життям.

У чому ж криється феномен духу й сили української жінки і цілої нації? Ймовірно в тому, що насамперед у наших серцях домінує дух Свободи та патріотизму, національної гідності, внутрішнє почуття самозбереження нації, роду та сім’ї, а ще – козачий дух предків – захисників. Ось у чому наша незламність і сила.

Ми, молоде покоління, теж, як можемо, наближаємо нашу Перемогу. Мій Калайдинцівський ліцей з першого дня війни включився в допомогу ЗСУ. Разом з учителями, працівниками школи й батьками ми виготовляли маскувальні сітки, енергетичні солодощі, м’ясні консерви, овочеві соління. Це своєрідний передній край жінок. Усе це в ім’я Перемоги. Свої особисті збереження, подаровані мені на дні народження, я перерахувала в ЗСУ на придбання дронів. Хоч це невелика частинка, та вона увіллється в ріку народної допомоги. Розумію, що необхідно добре вчитися, бо тільки освіченому поколінню відбудовувати нову, високотехнологічну Європейську Україну. Прочитала, що колись легендарна земля давніх українців називалася Славія. Слава – богиня воєнної перемоги, дітей і вічного життя, мати слов’ян-русів. Це було одне з найголовніших і найдревніших божеств у наддніпрянських українців. Із зображенням Славії на щитах ішли в бій наші предки. Від Слави походить і назва слов’яни. З нею ми пов’язуємо вислови: «Слава нації!», «Слава жінці - українці!» і «Слава ЗСУ!»

Тож «СЛАВА УКРАЇНІ!» Славімося, українці! А я ˗ українка, і в цьому моя суперсила!