Я сама виховую сина-студента й доньку-школярку. Війна застала нас вдома вранці, коли кожен збирався у своїх справах. Було дуже страшно і не зрозуміло, що відбувається.

Згодом наш Херсон окупували. Виникли труднощі з харчами, ліками, побутовою хімією, гігієнічними засобами. Всі товари зникли з магазинів і складів. Ми разом із друзями постійно виходили на проукраїнські мітинги, намагались протистояти окупантам, голіруч вигнати їх туди, звідки вони прийшли.

Діставши поразку в нерівній боротьбі, ми були змушені виїхати на підконтрольну Україні територію. Довелося залишити дім, друзів, знайомих, звичний спосіб життя. «Зелених коридорів» не було, тому виїжджали полями під обстрілами Градів.

За кілька місяців перебування у Києві ми, нарешті, відчуваємо безпеку. Відновитись допомогло спілкування з близькими людьми.