Перший день війни я зустріла вдома. У нас були вибухи й прильоти. Ми поїхали до друзів, прожили у них десять днів. Там також були обстріли. Ми ночували в коридорі. Продукти купували, але не знали, чи доживемо до ранку. Я дуже хвилювалась за дітей.

Потім ми евакуювалися. Їхали теж під обстрілами. Нас наче хтось оберігав. Ми зупинились в Полтаві, живемо в гуртожитку. Сподіваємось, що скоро закінчиться війна. Шукаємо родича, який служив у Бахмуті. Сподіваюсь, він повернеться. Хочу, аби добра в світі було більше.