Війна застала нас у Слов’янську. Зателефонувала свекруха з Чугуєва і сказала, що їх обстрілюють, що почалася війна.

Ми через два місяці виїхали. Складно було, бо я була вагітна, і у мене ще дитина чотирирічна. Було дуже важко виїжджати: блокпости були, і все таке. Зараз ми вже повернулися у Слов’янськ, але не знаємо, чи надовго.

Коли ми виїжджали, ще перебоїв не було, а вже як повернулися сюди, то не було світла, води. Але ми пристосувалися, а зараз вже все є, все відновили.

Дуже сильно шокувала невизначеність: ми не знали, чи зможемо повернутися додому, чи ні. Не знали взагалі, що буде далі, як жити, що робити. 

Я не знаю, як воно все буде. Хочеться, щоб окупантів вигнали з нашої землі, і ми жили в спокої і мирі.