­Святий Миколаю!

Дорогий Святий Миколай. Мене звуть Крістіна. Мені 13 років. Я проживаю у місті Миколаєві. Моє місто мені дуже подобається. У мене тут є друзі. Мені допомагають бути сміливою мої батьки. Мені зараз дуже не вистачає моїх друзів зі школи, бо із-за війни я не можу ходити до школи. Я хотіла б поділитися зі Святим Миколаєм, як в моїй країні почалась жахлива та жорстока війна.

Двадцять четвертого лютого о п’ятій годині ранку ми прокинулись від гучних вибухи. Ми не знали що це за вибухи, але потім ми прочитали в новинах та зрозуміли, що в нас почалася війна. Ми з батьками відразу зібрали необхідні речі та поїхали до моєї бабусі та дідуся. Над містом почали літати літаки, ракеті, за містом були чутно гучні бої, було дуже страшно. Коли ворог підійшов дуже близько до міста, ми були змушені виїхати до Одеси, це було четвертого квітня. У цей день ворог здійснив жахливий обстріл, постраждало багато людей, а також моя оселя. Від цього міні було дуже сумно, але ми повинні бути хоробрими.

В Одесі я знайшла подругу, її звали Яна. Їй було теж 13 років. Ми знайшли спільну мову. В Одесі мені дуже сподобалось. Там були великі будинки та гарні парки. Щодня ми ходили до парку та годували білочок та птахів. Я навчаюсь дистанційно. Навчатися дистанційно дуже важко, але я все роблю вчасно. В Одессі я була 9 місяців. Зараз я повернулась до рідного місця і я дуже задоволена, бути у своєму домі. Моє єдине бажання, щоб ця війна скоріш закінчилася. Дуже хочу піти до школи, зустріти своїх однокласників, вчителів, гуляти з друзями на вулиці, а замість літаків бачити над головою птахів. Ми обов’язково переможемо.