Я була дояркою 25 років. Життя у мене було важке: чоловік бив, двоє дітей у мене учаділи. Дякувати Богу, що є у мене донька. Вона працює у лікарні. Хвора, їй зробили три операції. У мене теж проблеми зі здоров'ям. Живу одна. 

Орки нас окупували. Страшно було. Поставили свої танки на городах, по вулицях. Виїжджати не було за що - пенсію не давали. Дочка моя була на той час у лікарні. Я наглядала за її домівкою. Орки були такі злодії, грабували, все виносили. Я боялась, щоб вони не забрали останню подушку чи ковдру. У мене була пожежа. Все в хаті погоріло. 

Води не було. Добре, що сусід накачав мені у басейн зі своєї свердловини. Користувалася дощовою водою. Давали гуманітарну допомогу. Так ми і вижили. Картопля не вродила, бо дощу не було. 

Позавчора впала ракета біля школи, її розбомбили. Був пошкоджений клуб, хати, шифер побило, вікна повилітали у людей. У будинку біля храму пошкодило черепицю. Люди, які пішли до церкви, втікали, хто як міг. Я залишилася вдома, бо дочка мені заборонила йти святити паски.

Ще раніше і в нас вилетіли шибки у кухні літній, у веранді. Я позабивали дошками - так воно і стоїть. Пережили ми дуже складний і страшний період. Я оглухла від цієї війни, як вибухи були. Лягаю спати, не знаю, чи встанеш жива, чи ні. Молюсь Богу. Сьогодні був похорон хлопця і дівчини 17 і 18 років. Вони пішли до церкви у Великодню ніч і загинули.