Історію передав Музею "Голоси Мирних" телеграм-канал "Твоя суперсила" Фонду Ріната Ахметова.

Мене звати Софія, і мені 14 років. Коли почалася повномасштабна війна, мені було всього 12. Я живу на прикордонні з Білорусією, Чернігівська область. Було дуже страшно. Над нами літали ракети, але ми не виїжджали. Братик дуже рідко нам писав (він військовий, Бахмутський напрямок), тому мама по вечорам плакала.

Ця війна навчила мене цінувати кожну секунду життя, підтримувати один одного навіть на відстані. Але навіть попри такі труднощі, були моменти які приносили мені щастя. Такий момент як, коли мій братик вийшов на відеозв'язок вперше за два роки, коли він побачив нас, і я вперше побачила його сльози... Сльози радості.

Є ще що приносить мені щастя, це допомога ЗСУ. У моєму містечку є волонтерський центр, до якого я ходжу вже більше року. Ми там плетемо сітки, кікімори, робимо обереги та пакуємо чаї. Відправляємо великі посилки військовим на передову. І навіть коли не було світла, ми всеодно працювали. Нас називають «Незламні».

З вами познайомилася через подругу. Тоді вона мені просто присилала ваші поради щодо навчання, саморозвитку, корисних звичок та багато іншого. Я листала фейсбук і побачила ваш конкурс, і ваш телеграм канал. І вирішила, що треба взяти участь.

Завдяки Вам я побачила зміни: почала гарно вчитися (закінчила навчальний рік без 8, майже стала відмінницею), краще зрозуміла себе і навіть поборола соціофобію. Буду рекомендувати ваш телеграм-канал друзям і знайомим. Я дякую вам за ваші старання.💖✊☺️

Лисенко Софія, 14 років