Сергій Іванович із гіркотою розповідає про своє місто, яке війна стерла з лиця землі. Чоловік зізнається, що разом із дружиною до останнього залишалися вдома, сподіваючись, що війна незабаром закінчиться. Однак у Попасній не стало світла, води, а люди масово намагалися залишити небезпечні будинки. Подружжя вирішило поїхати. На новому місці герою історії не вдалося влаштуватися на роботу. Він зазначає, що до війни були цілі та прагнення, а зараз усі живуть одним днем.