Булан Віталій, 10- А клас
Ліцей №3 Новокаховської міської ради Херсонської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Тарабанова Яна Василівна

"Війна. Моя історія"

Війна… Скільки болю, горя, самотності, смерті несе в собі це страшне слово. Раніше лише зі сторінок підручників історії, літератури ми дізнавались про війну, швидко гортали сторінки… А вже сьогодні вона прийшла в наш дім.

Двадцять четвертого лютого для нашої родини – свято, це день народження моєї наймолодшої сестрички Даринки . Тому напередодні ми весь день готували подарунки іменинниці, а мама пекла святковий торт. І вся родина з нетерпінням чекала прийдешнього ранку.

Ми прокинулися від маминого крику, у мене все змішалося в голові від страшного слова «війна». Що робити? Як діяти? Паніка… Дуже добре пам’ятаю цей ранок, який, напевно, залишиться у моїй пам’яті на все життя. Росія здійснила повномасштабне вторгнення. У багатьох містах України було чутно вибухи, ми чули вибухи аж з Нової Каховки , бачили, як чорним воронням кружляли ворожі гелікоптери над Каховською ГЕС. Багатокілометрові танкові колони рухалися вулицями мого рідного села і вдень, і вночі.

Даринку ми таки привітали з днем народження, але свята не було: були сльози і розпач..

На питання «Як я ставлюся до війни?» у мене є тільки одна відповідь: «Я її боюся!». І це страх не тільки за своє життя. Це страх за мою сім’ю, мою країну, за все людство. Я ніколи не забуду, як ми щоразу падаємо на підлогу від пострілів російських військових, як гатять з гармат ворожі танки, як пролітають, ледве не торкнувшись даху нашого будинку, смертоносні ракети. Відбувається так багато страшного, що я навіть не можу згадувати, переживати знову ці страхіття. Але скажу вам одне: моя Батьківщина - Україна, і я про це ні хвилини не шкодую, адже я народився в найкращій країні світу. Я горджусь, що я - українець! Я щиро люблю цих привітних людей, ці родючі і безмежні землі, які дарують нам чудовий урожай щороку.

Усі ми люди, у всіх є свої мрії. Хтось мріє про гарну машину, хтось - про гарну будівлю, про зустріч зі своїми рідними, близькими. Моя мрія – перемога!

Коли буде перемога? Може, у цьому році? А може, і в прийдешньому? Складне питання. Зараз я знаходжуся на окупованій території, але дуже вірю, що скоро моє рідне село стане вільним. Я вірю, що мої рідні залишаться живими. Я знаю, що ми все обов’язково відбудуємо! Наша нація незламна, працьовита, дружня, гостинна, сильна, щедра, і ніхто її не здолає, бо в нас є сила, а сила – в єдності і прагненні до волі:

Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!