“Маріуполь – це жах!”– Ірина не може забути сирість та темряву підвалу, а ще крик, крик дітей по ночах. Разом з іншими мешканцями будинку вона готувала їжу на вулиці, по воду ходила до криниці. Попри обстріли жінка намагалась вижити, комусь не пощастило, їх швидка не встигла довезти до лікарні.
.png "Імена")
