“Маріуполь – це жах!”– Ірина не може забути сирість та темряву підвалу, а ще крик, крик дітей по ночах. Разом з іншими мешканцями будинку вона готувала їжу на вулиці, по воду ходила до криниці. Попри обстріли жінка намагалась вижити, комусь не пощастило, їх швидка не встигла довезти до лікарні.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
