"Коли 5 березня через наше село пішла колона росіян, тоді ми зрозуміли, що це справжня війна", - розповідає Надія з Гуляйпільського. З другого березня у населеному пункті не було електрики, води та газу. А коли село почали обстрілювати, то жінка та її велика родина перейшли жити у бомбосховище під школою. Лише зрідка вони навідувалися додому. Каже, що там було дуже страшно, особливо в таких умовах важко було дітям. Але ці проблеми дуже згуртували всю сім'ю. Коли до села приїхали волонтери, люди вирішили виїхати разом із ними з окупованого Гуляйпільського.