Моя донька з 2015 року служить прикордонницею. Її чудовий синочок не бачив маму з першого дня війни. У свої десять років мій онук уже знає, що таке - багатоденний обстріл "градами", що таке - їсти тільки один раз у день, і як це - очікувати дозволу на проїзд в Запоріжжя більш трьох діб на блокпостах орків під нічними обстрілами.   

Ми майже місяць провели в окупованому Маріуполі. Виїхали уже середині березня, коли Гради обстріляли будинок, де ми переховувались. Тепер тимчасово перебуваємо в Ужгороді. Тут тихо, але дитину переслідує страх від пережитих воєнних подій.