Мене звати Ірина Олександрівна. У нас було частково зруйноване житло на початку війни, ми перенесли обстріли та авіанальоти, будучи в підвалі будинку у Харкові! Дитина отримала психологічну травму! Проживали деякий час на заході України. Наразі проживаємо у Вовчанський громаді в будинку померлих дідуся і бабусі.

Ми були шоковані і налякані, коли дізналися про початок повномасштабного вторгнення. Знаходилися вдома і не знали, як себе поводити і що робити. Дитина прокинулася від вибухів та обстрілів і почала плакати, була дуже налякана. На початку війни була нестача ліків та продуктів. Допомагали знайомі.

З 6 на 7 березня наш будинок пережив сильний обстріл, а ми в цей час знаходились у підвалі і не знали, чи залишимся ми живими! Моя дитина дуже постраждала психологічно, ми зверталися по допомогу до дитячого невролога - лікувалися і вона знаходиться на диспансерному обліку. Дитина нервує, плаче, кричить під час обстрілів. Вночі прокидається, боїться сама купатися і залишатись на одинці.