З 2014 року ми - переселенці з Донецька, тепер уже вдруге тікаємо від війни. Тільки-но встигли облаштуватись у Маріуполі… З першого дня війни там почались жахливі обстріли, тому ми подались далі, у Хмельницький. З собою взяли тільки найнеобхідніше, мінімум дитячих речей. Виїзд із обстрілюваного міста був не тільки небезпечним, а й просто шокуючим.

Зараз ми потроху звикаємо. Особливо важко десятирічному сину, бо він опинися у новому місці і йому потрібно заново заводити друзів. Нам складно, бо до цього жили в російськомовних містах. А опинившись там, де більшість людей спілкується українською, почуваємо себе «білими воронами».