На момент війни 24.02.2022 р. мешкали у місті Києві. Ми вдруге вже тікаємо від війни. Вперше, літом 2014 року. Доньці тоді було 2 рочки, а через 2 місяці буде вже 12 років. Ми тільки почали забувати всі жахи війни і знову.

Усі ці 9 років ми відвідували психологів, реабілітаційні заняття. Оскільки було безсоння, панічні атаки. У дитини було затинання та інші наслідки війни. Після страшних вибухів, руйнувань почалася знову паніка і погіршилося здоров'я у мене та дитини.

У зв'язку з війною ми відчули брак необхідних продуктів, води, світла. Багато комунікацій було періодично відключено. Магазини та аптеки закриті. Був період голоду. Війна зруйнувала нашу родину. Мої батьки, люди похилого віку, яким 76 і 81 рік. На момент війни були у Луганську та не встигли виїхати. Це велика трагедія та біль.

Мене приємно здивували, обрадували люди, які відгукнулися і сміливо, з першої хвилини, кинулися допомагати армії, іншим людям, які опинилися у скрутному становищі. Це люди з величезним серцем, схиляюсь перед ними.

На даний час я проживаю одна з дитиною. Я самотня мати. Не працюю, тому що на тлі стресу піднявся цукор у крові, і я проходжу лікування від діабету. Працювала у Пенсійному фонді. Планую освоїти нову професію фотографа. Завжди любила фотографувати.

Є одна річ, яка нам завжди буде нагадувати про війну, яка почалася 24 лютого і продовжується досі. Під час вибуху ударною хвилею розбилося вікно і уламок встромився в дитячу іграшку. Яка запобігла трагедії та жахливим наслідкам. Пам'ятатимемо про це все життя.