Гермашевська Маргарита, 10 клас, Ліцей №2 "Подільський" Полтавської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лях Наталія Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Пригадуються слова вчителя зарубіжної літератури: «Любі друзі, сьогодні ми вирушаємо до чарівного світу арабських казок. Світ цей незнайомий вам, але я впевнена, подорожі по ньому будуть такими захоплюючими, що ви з вдячністю згадуватимете його навіть тоді, коли станете дорослими».

Так почалося моє знайомство зі збіркою «Тисяча і одна ніч». Глибокий зміст мають ці казки. У них звеличується проста людина, яка не боїться труднощів і перемагає на шляху до своєї мети найфантастичніших страховищ.

Тисячу днів і ночей проти жорстокого тирана сьогодні борються за волю і незалежність нашої країни вродливі, розумні юнаки і дівчата, чоловіки й жінки.

Я з жахом згадую той день, коли батьки розбудили нас о шостій годині ранку, бо маму викликали на роботу, тому що почалася війна.

Мені чомусь здавалося, що це страшне слово назавжди залишиться на сторінках підручника історії та художньої літератури.

Перші повідомлення про те, що окупанти руйнують міста і села, убивають людей, вишукують «нацистів», шокувало.

Довелося кожному зробити вибір: залишатися чи виїхати і не бути учасником страшних подій.

Бабуся з Італії слізно просила виїжджати, але батьки прийняли рішення залишитися у своїй країні.

Тікати ми не хотіли, ми хотіли щось робити. Тому мій тато 27 лютого пішов до військкомату з рюкзаком.

Бабуся з Гадяччини запрошувала до себе, але 26 лютого на територію їхньої громади зайшли рашисти. Усі, мабуть, чули про Гадяцьке сафарі.

Мій дідусь, у минулому «афганець», узяв до рук мисливську рушницю і разом з односельцями почав слідкувати за орками.

Головною причиною, що мисливці, добровольці й тероборонівці пішли на «сафарі», було бажання захистити своїх рідних, односельців. Завдяки їхнім діям, збережений Миргород і навіть Київ. Увесь народ піднявся на боротьбу з ворогом.

Одні «штурмували» військкомати, мої рідні збирали одяг та харчі для солдатів, робили свічки, плели маскувальні сітки. Працювали всі: бабусі-пенсіонерки, студенти, учні.

Навіть діти не стояли осторонь. Ми з друзями робили з бісеру різні прикраси і продавали їх на вулиці. Тоді нам вдалося назбирати 300 гривень, і мама порадила купити смаколиків для тероборонівців.

Серце переповнювалося радістю і гордістю, що ми допомагаємо військовим.

Я пишу ці рядки, і моє серце стискається від болю. Скільки треба було мати сили моїй вагітній мамі, щоб нас з сестрою заспокоювати. Вона не залишала нас на самоті ні на хвилину. Моя сестричка спочатку дуже боялася виття сирени, прокидалася вночі, кричала, хапала свої речі, і ми посеред ночі бігли в підвал.

Уранці разом з мамою йшли на роботу. Добре, що коронавірус навчив нас навчатися дистанційно. Мама виконувала свої завдання, а ми з навушниками слухали вчителів.

Моя мама психолог. Вона розуміла, що для зняття стресу треба зробити щось особливе. Так у нашій сім’ї з’явився песик. Радості не було меж, адже  моя заповітна мрія здійснилася. Він був зовсім крихітний, а очі добрі й розумні.

Ми назвали собаку Тайсоном. Так у нас з’явився новий член сім’ї, а з ним нові турботи, інтереси та обов’язки.

За час війни всі українські діти подорослішали, наші погляди змінилися. Я почала краще вчитися та вже визначилася з майбутньою професією. Хочу стати лікарем, щоб допомагати людям.

Незважаючи на страшні події, що відбуваються у нашій країні, життя триває. Під звук сирени на світ з’явився мій молодший братик Богдан. Вірю, що зовсім скоро він стане свідком нашої Перемоги.

І сьогодні, підсумовуючи події страшних днів війни, хочеться з гордістю говорити про силу і незламність не тільки дорослих, а й маленьких дорослих дітей. Ми всі в тилу працюємо заради Перемоги.

Я вірю, що хоч і важка перед нами дорога, та попереду нас чекає щасливе і вільне життя, виборене, вистраждане, таке дорогоцінне для кожного. Це наш шлях й іншого у нашого народу немає.

Ми, українці, заслуговуємо на мирне життя та світле майбутнє. Треба пам’ятати: усе буде Україна. Я впевнена, що, так як і в арабських казках, тисяча перша ніч буде переможною.