Війна мене застала в Харкові. Обстріли були дуже сильними, ми два місяці так прожили вдома. 20 квітня був страшний обстріл, ми вже попрощались із життям. Продукти у нас були, ми трималися до останнього. Дуже важко було покидати місто, рідний дім. 

Ми вирішили виїхати до рідних потягом. Тоді вже такого напливу людей не було, ми виїхали нормально. Зараз живемо у рідних. 

Я чекаю на мир, дуже хочу додому.