В мене четверо дітей. Жила біля Гуляйполя у Залізничному. Почалася війна та дуже великі обстріли. Я була вдома. Гучно було, але далеко.

Зруйновано багато будинків. Ми з молодшим сином потрапили під обстріл. Ми з сусідкою купали дітей і почули приліт. Всі похватали дітей, не знаю, як нас не зачепило осколками. У погребі сиділи дві ночі. У нас знесло дах, вилетіли вікна.

Довелося їхати в Запоріжжя. Приїхав мій дядя та забрав мене з дітьми. Поки їхали, кругом стріляли, все бахкало.

Вдома залишився батько та лежача бабуся.

Я хочу поїхати додому, і щоб все повернулося на свої місця.