Родина залишилася без будинку та квартири та вимушено переїхала в інше село

Життя було дуже цікаве до війни. Ми працювали. У нас все було, і дім, і квартира. Війна нам все зруйнувала, живемо зараз втрьох: чоловік, мама, якій 93 роки, я і син. Все було, а стали бомжами, з хати все винесли. Хата пуста і розбита, квартира згоріла.

Зранку у перший день війни мені донька зателефонувала з Миколаєва і каже: «Мама, війна». Ми в сльози. Нас у лютому ще все обходило, а потім 23 березня почалося. Ми жили по підвалах, а потім тільки вибралися з підвалу – його і розірвало. Була пожежа, вся вулиця згоріла, ми залишилися без вікон, без дверей. 

Ми ніколи не думали, що нам таке буде. Жили під снарядами, а потім поїхали в село за 40 кілометрів. 

Дякую Фонду Ріната Ахметова. Дуже хороші пайки давали. У нього були найгарніші пайки - все, що було на коробках, все було. Дають нам «гуманітарку», їсти є що, так і живемо. Житло винаймаємо.

Родичі у нас всі за Україну, мама сама в мене зі Львівської області. Вона була репресована в Сибір, батько помер. Бог є, і він допоможе нашій Україні.