Заради життя сина сім’я з Харкова виїхала спочатку в приватний сектор, потім – до Полтави

Мені 44 роки, я народилася і мешкала до вторгнення росії в місті Дергачі, працювала там, там пройшло все моє життя. Але ми були вимушені виїхати на початку березня, тому що були інтенсивні ворожі обстріли, по сьогоднішній час дома ми ще не були.

24 лютого ми спали, прокинулися від вибухів. Почали збирати речі. Намагалися врятуватися. Сиділи в гаражі в погребі. Ближче до вечора перебралися до знайомих в приватний сектор, два тижні перебували у них, а потім виїхали в Полтаву. 

У нас є своє авто – на ньому ми зранку виїхали, і почався обстріл. Ми під нього, слава Богу, не попали. В основному все робили заради того, щоб врятувати життя сина.

7 березня загинув мій двоюрідний брат, це найбільше всього шокувало.

У Полтаві ми отримували гуманітарну допомогу, нам надали житло: спочатку безкоштовне, потім - за помірною ціною. На жаль, роботи зараз немає, а до війни я працювала.

Я сподіваюся, що завдяки цій війні наш народ став більш ближче один до одного, і нас чекає світле майбутнє.