Тимофієва Анастасія, учениця 11 класу Дунаєвецького ліцею №4

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сабадах Неоніла Павлівна

Моя Україна майбутнього

Моя країна майбутнього – це місце, де кожен громадянин має можливість розвивати свій потенціал. Вона ґрунтується на інноваціях, освіті та взаєморозумінні, де природа й технології існують у гармонії. У цій країні кожен вірить у свої можливості та активно сприяє процвітанню суспільства. Наше майбутнє - це чесні та щирі люди, які прагнуть розвитку нашої держави та роблять все можливе для цього.

Взагалі, наш народ є незламним та дружнім, так як на наші долі випало багато страждань та важких часів. Наші предки були змушені виживати під час голодоморів, геноцидів, лінгвоциду української мови та під час війни.

У наш час, ми також зіштовхнулись із прагненням іншої держави знищити наш народ, українську мову, та культуру. Але, ми пам’ятаємо наше минуле та знаємо, що ми можемо побороти усе, тому що Україна- це наша Батьківщина та майбутнє наших дітей.

Мир- це відсутність війни в країні, спокій за себе та усіх рідних. Мир- це коли немає страху втратити близьких людей, домівку та своє життя.

З початком повномасштабного вторгнення, весь наш народ зрозумів важливість життя, так як воно може закінчитись у будь-яку хвилину. Ми повинні цінувати кожен прожитий день, так як життя в нас одне і ми ніколи не дізнаємось, в який момент та при яких обставинах воно закінчиться. Саме тому, усі ми згуртувались та зрозуміли, що люди у нашій країні є дружним та працьовитим народом.

Багато людей добровільно пішли на фронт, аби захищати нашу державу від окупантів, активну участь приймали волонтери, які організовували збір коштів для воїнів, підтримку для постраждалих людей, які залишились без домівки або можливості самостійно покинути окуповане місто. Такі люди захищають нас цінною свого життя.

Також, кожен українець проявив своє бажання допомогти та надати підтримку: люди віддавали кошти на армію, готували їжу для воїнів та біженців, займались благодійністю. Тоді, ми побачили нашу незламність, силу духу та бажання жити у мирній, незалежній країні. Тепер, усі ми знаємо цінність миру та незалежності.

Моя країна майбутнього — це місце, де технології сприяють розвитку освіти та медицини, де люди живуть у згуртованій громаді, прагнучи до екологічної стабільності та соціальної рівності. Освіта доступна для всіх, сприяє розкриттю творчого потенціалу кожної особистості.

Взаєморозуміння й повага до культурних різноманітностей є основою нашого спільного успіху. У цій країні майбутнього кожен громадянин має можливість реалізувати свої мрії та внести вагомий вклад у розвиток суспільства. Але, всі ми розуміємо, що в першу чергу, країна майбутнього-вільна країна. Тому, я впевнена, що війна скоро закінчиться та ми зможемо знову розвивати нашу державу.

Одразу після закінчення бойових дій в окупованих містах, відбудеться відбудова усього того, що було знищено  російськими військами. Кожен з нас візьме участь у відновленні житлових будинків, шкіл, лікарень, доріг, портів, складів та систем зв’язку. Відновлена та розбудована країна- це і є наше майбутнє.

Увесь наш народ є виснаженим в очікуванні, коли наша країна нарешті здобуде перемогу та зможе повернутися до звичного життя, де немає обстрілів, окупації та насилля над людьми. Коли Україна переможе, ми знову відчуємо захищеність, спокій. Люди матимуть змогу повернутися у свої домівки та почати своє життя спочатку, спробуючи приглушити в собі біль та всі ті страждання, які вони пережили. Нарешті усі воїни зможуть повернутися з фронту до своїх батьків, дітей, які чекали їх протягом довгого часу, в надії побачити їх живими.

Я впевнена, що закінчення війни-це щастя для кожного з нас. Коли Україна переможе я, напевно, буду плакати від щастя. Мої друзі повернуться додому і я нарешті зможу побачити їх вперше за довгий час. Ми з батьками поїдемо до наших родичів, яких ми не бачили ще від початку війни.

Також, я мрію відвідати кожне місто України, так як у нашій країні є дуже багато красивих місць, яких я ще не встигла побачити на власні очі. Найбільше, я хочу поїхати у Крим, коли його покинуть російські війська. Це неймовірне місце, де є чудові краєвиди, море, рідкісні рослини. Я дуже сподіваюсь, що моя мрія здійсниться. Нам дуже пощастило жити в Україні. Наша держава має свою історію, культуру, яку ми повинні цінувати та згадувати. У майбутньому, в нашій країні все буде зміцнюватися лише на краще, а ми будемо пишатись усім тим, що нам вдалося досягти.