Кметь Марія, студентка 2 курсу Фахового коледжу технологій, бізнесу та права ВНУ імені Лесі Українки

Вчитель, що надихнув на написання есе - Войтюк Юлія Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Україна — це моя країна, яку я не проміняю ні на яку іншу, бо вона у мене єдина. Ще донедавна у багатьох іноземців вона асоціювалася з бідністю і корупцією, Чорнобилем та війною, яка триває ще з 2014 року. Але ж це не так. У нас живуть розумні, щирі, гостинні і надзвичайно працьовиті люди, які понад усе цінять свободу. Серед світових чемпіонів є українці, рекорди яких досі ніхто не може побити.

А чого лише вартий «Щедрик» Миколи Леонтовича, який є найпопулярнішою різдвяною мелодією багатьох народів вже понад століття!

Також Україна дала світові великих винахідників, поетів тощо. На жаль, не усім подобається наша талановита нація, і сьогодні її намагаються знищити. Але ж я народилася у мирній країні! У вільній і незалежній Україні! І ще зовсім недавно для мене мир був повсякденною реальністю, а зараз для кожного з нас — це найбільша мрія.

Наша держава сьогодні переживає трагічні часи: щодня гинуть люди, знищуються міста, архітектурні пам’ятки. За ці вже понад шістсот днів повномасштабної війни кожен українець зрозумів, що для нього означає мир.

Особисто для мене, мир — це коли я можу спокійно сидіти за партою та здобувати знання, а не перебувати протягом декількох годин в укритті. Мир —  це коли я можу поїхати з батьками чи друзями в інше місто на екскурсію, щоб побачити красу нашої країни, а не зруйновані будівлі. Мир — це коли у небі літають птахи, а не ракети. Це коли я можу не тримати вдома зібраної тривожної валізи і взагалі забути звук тривоги. Мир — це коли я можу не переживати за рідних та за всіх українців.

Це коли я можу бачити щасливих дітей, які не знають, що таке війна, які щодня бачать тата і маму. Це коли люди можуть вирішити непорозуміння без зброї. Мир — це коли правда переможе! Це про любов до своєї держави. Мир — це те, що буде в майбутній Україні зовсім скоро. І сьогодні у мене є лише одне бажання — щоб ми перемогли.

Я мрію про мир та відродження моєї Батьківщини! Після закінчення війни  ми обовя’зково відбудуємо нашу країну. Вона нам дана Богом, тому мусимо все зробити, щоб захистити і відновити її, адже хто, як не ми? Усі зруйновані будинки та інші споруди будуть відбудовані, жінки і діти зможуть повернутися з-за кордону і, нарешті, матимуть змогу зустрітися з усіма рідними, з якими так довго не бачилися…

Я щиро вірю, що на Україну чекає світле майбутнє! Гадаю, що після перемоги нарешті буде знищена корупція, тому що країну будуватимуть нові люди — патріотичні, чесні, люблячі свою державу.

У Верховній Раді неодмінно працюватимуть наші мужні захисники, які воювали за волю і незалежність України, для яких слова про свободу — не порожній звук, адже вони кров проливали за це на фронті, життя були готові віддати за неї! Ми обов’язково переможемо, і це буде нова нація. Нація, яка об’єднається і понад усе шануватиме українську мову, бо мова — це не лише про патріотизм, а про майбутнє нашого народу.

Адже доки ми розмовлятимемо однією мовою з росіянами, то у світі нас вважатимуть одним народом. Бо як може бути держава Україна, а мова - російська? Вважаю, що ми повинні стати країною, яка буде в першу чергу берегти своє, українське, бо наша культура і література дуже багаті.

Отож, моя Україна майбутнього — це незалежна, сильна, заможна держава. Це народ, який живе достойно на своїй землі!

І перше, що я зроблю після Перемоги — це поїду до рідних: обійму бабусю, дідуся, зустрінуся з друзями, яких не бачила дуже давно.

Тоді об’їду всю Україну: відвідаю Київ, Дніпро, Харків, піднімуся на Говерлу з прапором непереможної, незламної країни, а тоді поїду на море в наш Крим і по дорозі неодмінно заїду в Херсон за солодким кавуном. І все життя гідно шануватиму наших Героїв і ніколи не забуду злочини росії.