Мені 61 рік. Маю чоловіка, доньку, двох онуків і маму. Ми жили в Гуляйполі Запорізької області. 

Про початок війни я дізналася з телебачення. Зателефонувала чоловікові, який був у відрядженні в Бердянську, і сказала йому про це. Він не вірив, поки не почув цю інформацію від керівництва. 

На Благовіщення росіяни обстріляли нас фосфорними бомбами. Після цього ми відправили доньку з онуками в Запоріжжя. Ми з чоловіком три місяці жили без світла. Воду набирали з колодязя. Отримували гуманітарну допомогу. Дякуємо адміністрації за неї. Ховалися від обстрілів у підвал.

Будинки горіли, люди гинули.

Ми все кинули і виїхали. Донька втратила роботу. Ми з чоловіком – пенсіонери. Дякуємо людям, які надали нам житло. Надіємося на перемогу і на повернення додому.