Нам довелося  змінити місце проживання. Залишити все в Херсоні: друзів, роботу, навіть спідню білизну. 

Я залишилась без роботи і житла. 

Приїхали в Одесу і розпочалися пошуки роботи, адже дитину треба ростити.

В перший день я ще в Херсоні проводила онлайн уроки для моїх одинадцятикласників. Тому що у нас на носі було ЗНО. Коли повідомила дитині про початок війни, вона злякалася, а ще більше злякалася коли почула вибухи з Антонівського мосту.

Найважчими були спроби виїзду з окупації. 

Ти просто їдеш у безодню. Без зв'язку, без води, без їжі, під постійними обстрілами.

На блокпостах постійні роздягання, перевірка особистих речей, допити  дитини.

Стикнулись з постійною нестачею їжі в Херсоні  у перші  місяці. Продуктів не було  в жодному магазині, а ті що були це  шалені гроші.

У нас є річ, яка пов'язана з нашою особистою історією війни – це  фото, на якому зображено як  ми  сиділи у  бомбосховищі, або  ж  звично у  підвалі 🙂