19 лютого я народила дитину, а 25 лютого мене виписували з пологового будинку під звуки прильотів ракет. Коли обстрілювали Харків, я розуміла, що це не закінчиться за два дні, і вирішила виїхати.

1 березня мій батько вивіз нас з міста до Лозової. Дорога була страшною, навкруги все літало. Згодом снаряди почали прилітати і там. Через дорогу від нашого дому прилетіло до будинку культури. Ми виїхали в Київ. Зараз я працюю, чоловік сидить з дитиною.

Ми повертались до Харкова на два тижні, але ракети літали постійно. Кожен вибух ми чули і сподівались, щоб нам не прилетіло. Це було найстрашніше. Так було кожну ніч.

Я сподіваюсь, що війна закінчиться цього року і ми повернемось до Харкова. Я хочу, щоб ми не боялись перебувати вдома і не відчували страху від прильотів ракет.