Наша сім'я виїжджала в Тернопільську область в самі тяжкі часи. Перший у кінці березня. Другий раз 31 серпня, коли на наше місто прилетіло 39 бомб, я вже виїхала тільки з меншими дітьми. Чоловік та старша дочка залишилися у місті. Шокувало, що до нас прийшла війна. Трохи тяжко було з водою. Бо наше місто вже рік без питної води. Та технічна бажає кращого. Але ми впораємося, це не сама велика біда в житті. Сама велика біда - це коли ворог прийшов на твою землю.