Немає нічого страшнішого, ніж війна.

Моя дочка зателефонувала 24 лютого і повідомила про початок війни. 31 березня ми відправили онучку в Німеччину, а за дочку я хвилююсь щосекунди. Вона - військовозобов'язана.

Найжахливішим було те, що нас бомблять. Що у будь-який момент я чи будь-хто інший можемо залишитися без житла, станемо безхатьками. Люди гинуть, житло руйнують. Це - найстрашніше. А все інше можна пережити.

Ліки від тиску мені передавали знайомі з Дніпра. Вода то є, то немає, світло теж вимикають. Газу тривалий час не було, тепер дали. Але це - тимчасові труднощі і не проблема.

Тепер я вибухи тільки чую, а на початку війни все летіло над моїм дахом. Від цих вогняних шарів місто світилося, як вдень.

Дочка сказала, що війна буде надовго. Навіть якщо не буде сильних обстрілів, це буде млявий військовий конфлікт, який триватиме, доки не зміниться керівництво в росії.

Мої родичі, які живуть у росії, відвернулись, навіть рідний брат не зателефонував. Тільки двоюрідна сестра подзвонила, запросила до себе. Вони там вважають, що це ми винні. Бог їм суддя.

Чекаємо на завершення війни. Все інше можна вирішити. Мрію тільки про мир, інших мрій немає. Мій батько говорив: «Аби не було війни, все інше можна пережити». Ніби відчував, що його дітей і онуків торкнеться це страшне слово «війна».