Козій Іван, учень 10 класу Синельниківського ліцею №4 Синельниківської міської ради Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Свістильник Любов Петрівна

Моя Україна майбутнього

Питання розбудови України є дуже дискусійним. Багато людей мають свої концепції щодо цього питання. У цьому есе я хотів би поділитися тим, яким я бачу відродження України після війни. Перш за все, треба вирішити питання міжнародних відносин. Потрібно налагодити стосунки з країнами ЄС та Туреччиною.

Також не варто забувати про деякі країни східної Азії та США, які є найбільшими розробниками новітніх технологій. Нам, щоб стати передовою країною, потрібно виробляти свої цифрові технології.

Після війни нам потрібно буде відновити зруйновану інфраструктуру: фабрики, склади, АЕС та житлові будинки. На відбудову піде море часу, але вже за пів десятиліття важкої праці українські краєвиди матимуть довоєнний вигляд.

Не треба забувати про міни, залишені війною: на їхнє повне знешкодження піде не один десяток літ.

Щоб не допустити наступної такої війни, покращення стосунків з Російською Федерацією буде недостатньо: в будь який момент на кремлівський трон може сісти інше божевільне імперське одоробало. Тому Вкраїні слід надалі модернізувати та підсилювати свою армію та почати виробляти свою воєнну продукцію.

На щастя, в нашій країні залишилося багато фабрик, які станом на зараз не є робочими, але після війни їх потрібно обов’язково запустити і почати розробляти свою зброю. Краще ж своє використовувати, ніж взяте в борг у Заходу.

Наступне питання- це мовно-культурний розвиток України. Потрібно посилити українізацію в Києві та на південно-східних територіях країни, особливо в містах. Влада повинна взяти цей процес під свій контроль. У всіх українських школах та  вищих навчальних закладах навчання повинно проводитись на українській мові.

Також необхідно випускати фільми, серіали, книги, телешоу та інший інформаційний продукт рідною українською і виробляти його потрібно якісно та багато, аби люди самі захотіли переходити на більш якісний контент.

Це звісно спочатку спричинить хвилю невдоволення в зросійщених регіонах, але з часом ситуація стабілізується, і через пів століття правильної стратегії ми побачимо успіх – у східних містах пануватиме українська мова, а не іноземна. Нагадаю, що у сценарії, який я описую, коли закінчиться війна, Україна матиме кордони до 2014-го року, а значить, Крим та Донбас.

На цих територіях українізація буде дуже важкою, бо українську мову в цій місцевості не завжди можна було почути навіть у селах, бо ці регіони були під окупацією десятки літ, і тут не було вагомого українського культурного піднесення. Тому радикальні методи можуть привести до другої війни.

Я вважаю, що на цих територіях потрібно використовувати «лагідну українізацію»: дозволити російську мову в суспільному житті, дозволити навчання російською, але щоб вона не переважала українську. Велику автономію на функціонування російської мови надавати не можна, бо це ніяк не допоможе українізувати регіони; поступово, під впливом часу потрібно більше надавати прав українській, менше російській.

Цей процес буде дуже складний, але якщо робити все правильно, то мінімум через п’ять поколінь, тут буде переважати українська мова.

Також для національних меншин України, особливо для кримських татар, я гадаю, потрібно організувати паралельно з програмою на українській програму на мові національних  меншин, бо Україна – багатонаціональна держава, і доля деяких народів у наших руках, ми повинні боротися за їхнє майбутнє, як за своє, бо вони незалежно від мови, релігії та культури ідентифікують себе як громадяни України.

Культурне та мовне питання в Україні є дуже важливим, бо в одних регіонах розмовляють українською, в інших тебе за неї зневажають. Хіба можна в цій ситуації відчувати братерство?

Україна понад 400 літ була під владою інших держав, які нав’язували їй свою культуру та мову. Зараз у нас є, як ніколи, можливість відродити своє рідне, національне. Тому нам всім потрібно розвивати нашу країну та брати участь у державотворенні. Бо саме наш вибір впливає на наше майбуття.