Мені 55 років. Я живу з чоловіком у місті Снігурівка Миколаївської області. До війни працювала на вокзалі. Про початок війни дізналася на роботі, чула вибухи. Згодом у нашому місті з’явилися окупанти. Старша донька і зять виїхали, а менша залишилася. 

Магазини не працювали, не було комунікацій. Ми їздили по воду до джерел, також збирали дощову. Після деокупації з’явилася гуманітарна допомога. Крім цього, мені виплачують шістдесят відсотків заробітної плати.

На Великдень знову був обстріл. Загинуло двоє підлітків. Учора був приліт на кладовище. Хочеться, щоб швидше скінчилася війна, щоб була стабільність та впевненість у завтрашньому дні.