У перший день війни мені зателефонувала донька і сказала, що бомблять Харків. Я була у Добропіллі. Мені стало страшно за її життя. Чоловік доньки пішов служити. У Добропіллі також тривали обстріли. Я досі перебуваю у важкому стані. На війні зник безвісти мій брат. Це дуже важко. 

Я виїхала з Добропілля. Зараз живу у Полтавській області. Кожна пережита мить на чужині для мене - тяжке випробування. Добре, що є рідні, які допомагають. Мої мама і тато також виїхали з Добропілля. 

Я хочу повернутись додому. Бажаю, щоб не було війни, і наші діти були щасливими. Кожного дня я молюсь за наших воїнів.