Я живу з мамою, якій 93 роки. Вона лежача, 18 років нічого не бачить. До війни у нас все було нормально, як у всіх.

За ці роки наш будинок, на щастя, не постраждав. До початку військових дій ми вільно їздили в Донецьк, а тепер можемо пересуватися тільки в бік Волновахи. Але у мене там рідних немає, тому обмеження в пересуванні мене не торкнулися.

Нам була важлива допомога гуманітарних організацій, тим більше що мама вже літня людина. Мені хочеться, щоб все було нормально.