У 2014 році я з родиною покинула рідний будинок у Дебальцевому. Війна тоді нас застала вдома. Ніхто не міг подумати, що станеться такий жах. Вісім років ми поневірялися по різних місцях, а остаточно зупинились у Бахмуті. 

У перший день повномасштабного вторгнення я з чоловіком побачила літаки, і ми зрозуміли, що почалася вже велика війна. Вкотре нам довелося покидати черговий дім, який в певній мірі став рідним, бо будинку у Дебальцевому вже давно немає.

Зараз ми живемо на Полтавщині. Часто пригадуємо мирні часи і дуже хочемо до них повернутись. Чекаємо на перемогу.