В той момент навіть не лунала сирена. Ольга Павлівна мила посуд і просто почула гучний приліт зовсім поряд

Ми з чоловіком жили в селі Таврійському. Це Запорізька область, біля Оріхова.

Коли почалась війна, мені саме треба було їхати в нічну зміну на роботу. Я працювала у будинку інвалідів. В ту ніч  до Таврійського пиїхало дуже багато військових. А вже з березня почалися прильоти по нашому селу. 

Були деякі труднощі в побутовому плані. Аптеки в нас у селі немає, і на перших порах було важко їздити в областний центр по ліки. Світло вимикали. Тож ми лишались без води, тому що в нас немає централізованого водопостачання і усе залежить від світла. Єдине - газ завжди в нас є. 

Ми народ терплячий, витривалий, хоча обстріли дуже напружували. Тяжко було це переживати. А від думки, що в селі є діти, взагалі серце краялось. 

Було моторошоно, коли почали наше село обстрілювати ракетами. Школу обстріляли й те, що біля неї. На околиці села теж прилітали ракети. Більше за все шокувало, що вони стріляли по мирних жителях.

У мене впала ракета в городі. Вона влучила на відстані 20 метрів від нашого дому. Ми навіть не чекали, що таке може бути: було тихо, я зайшла в хату, почала мити посуд і почула дуже сильний приліт. У нас одразу вікна з боку городу повилітали, земля полетіла по хаті, по даху - порозбивало нам усе.

Моя мама померла. Їй стало гірше, щойно війна почалася - нерви. Вона казала: «Народилася у війну, й помру теж у війну».

Після того, як до нас в город прилетіла ракета, ми просто сіли в машину і чоловік відвіз нас до Запоріжжя. Тоді сильних обстрілів у Запоріжжі не було. Тих ракет не було, які зараз на місто кидають.

Зараз я сиджу вдома, отримую дві третини від зарплатні. У Таврійську будинок інвалідів закрився, підопічних вивезли, а нам тепер ось так платять.

Єдина моя розрада - онук.

Ми чекали, що до Нового року війна скінчиться. А тепер навіть не знаю, коли вона закінчиться й чи закінчиться взагалі. Хочеться, щоб усе було добре. Щоб відбудували зруйновані міста і села. Щоб панувала справедливість, щоб цінували простих людей.