Сім’я підприємців виїхала з півдня України, щоб врятувати дітей. Вони втратили все, що встигли нажити. Люди їм допомагають, але це зовсім не те, що жити у власній домівці

Ми з Херсонської області, з Великої Олександрівки. Власну квартиру мали, свій бізнес. Діти ходили в школу і в дитячий садочок. А тепер немає нічого. Зараз живемо в Кривому Розі. 

Я дізналася, що почалася війна, через батьківський чат. Туди стало надходити багато повідомлень. Чоловікові сказала, щоб ввімкнув телебачення, а там – по всіх каналах... Для нас це був шок. Я лишила дітей із чоловіком, а сама пішла на роботу. Окупація в нас почалася не відразу, а десь на третій тиждень.

Почалися активні бойові дії. У нас маленькі діти: чотири і сім років. Коли стали довкола падати снаряди, то ми зібралися й поїхали, щоб діти не бачили війни. 

Найважче було адаптувати дітей, тому що тут у них немає друзів, ні з ким поспілкуватися. Складно тому, що нам постійно доводиться шукати житло. Багато хто допомагає одягом, але жити в такій бідності ми не звикли. У нас був достаток, а тепер його немає, і для нас це дуже важко. 

Мене все шокує, а найбільше – бойові дії та смерть людей, яких я знала, руйнування того, що ми будували власними руками. Злість людей, які нападають. Неприйняття нас, біженців. Багато є нюансів, які шокують. Усіх не перерахуєш. Хоча нам багато хто допомагає, підтримує. Не можу сказати, що нас залишили одних.  

Мене взяли на роботу без диплома, бо мій залишився в окупації. Я подала документи на відновлення, але на це потрібен час. І мене офіційно взяли на роботу. Це перше, що мене вразило. А друге – хай би де ми жили, сусіди співчували тому, що ми біженці. Приносили одяг, їжу, іграшки.

Ми не просили, нікому нічого не казали. Люди самі дізнавалися й допомагали. Неодноразово траплялося так, що до нас підходили й казали, що хочуть підтримати. 

Війна розділила наші сім’ї. Мої батьки залишилися на окупованій території, а брат поїхав до Києва. З родичами немає зв’язку. Хтось залишився в окупації, хтось виїхав за кордон. Нас розкидало по всьому світу.

Боюся навіть уявити, що далі. Думаю, ще будуть бойові дії, до наступного літа триватиме війна, хоча важко сказати щось конкретне.