До війни Ольга Володимирівна працювала у музичній школі. Вона згадує, що спочатку вибухи було чутно вдалині, але з кожним днем вони наближалися дедалі ближче. Було жахливо бачити на вулицях загиблих мирних жителів і спостерігати як руйнуються будинки. Сил терпіти не було і під бомбардуванням родина виїхала. Пізніше дізналися, що їхнє житло було зруйноване, повертатися їм немає куди.